Загальновідомо, що ще у Стародавній Греції поряд з читанням навчали риториці. Риторика (від грецького «rhetorike» – красномовство) – одна з найдавніших наук на землі, відродження  якої активно розпочалося  в середині ХХ століття. Сьогодні в багатьох країнах світу риторика викладається як окремий шкільний предмет.

Такий навчальний курс носить суто практичний характер, тому центральне місце в програмі займають комунікативні вміння. Учні вчаться аналізувати й оцінювати спілкування, на уроках формуються вміння говорити, слухати і чути, писати і читати, тобто вміння спілкуватися.

На жаль, у професійно-технічних навчальних закладах навчання риториці не передбачене.  Але її елементи можуть стати окрасою будь-якого уроку літератури за умови вдалого їх застосування.

Риторика як мистецтво комунікації здатна оживити урок, забарвити його. Особливо доречним є використання елементів риторики на уроках розвитку зв’язного мовлення. Це сприяє ефективному формуванню комунікативних умінь, готовності і здатності до мовної взаємодії у відповідності зі сферою і ситуацією спілкування.

Як часто наші учні, особливо першокурсники, відмовляються відповідати біля дошки, не вміють виразно прочитати уривок тексту, не можуть логічно побудувати відповідь на найпростіше питання!

Чи існує реальна можливість допомогти їм подолати ці бар’єри на уроках літератури, навчити володіти голосом, правильно викладати власні думки в усній та письмовій формі, вміти висловлювати свої емоції різноманітними інтонаційними засобами?

Так, така можливість існує. Але це складна і копітка справа, яка потребує від викладача напруженої праці.

Досить ефективним є використання на уроках літератури такого прийому роботи, як риторичний аналіз усних і письмових текстів, який передбачає обговорення компонентів мовної ситуації (хто, кому, що, навіщо сказав; що хотів сказати; що сказав ненавмисно.) Обговорення цих питань дозволяє проаналізувати, якою мірою героєві вдалося вирішити свою комунікативну задачу, тобто наскільки його мова була ефективною.

Як свідчить власна педагогічна практика, учням подобаються імпровізаційні риторичні (комунікативні) завдання, діалоги і монологи, які розвивають спонтанну (непідготовлену) мову.

Наприклад: придумайте фрази, якими ви заспокоїте літературного героя; складіть і розіграйте діалог з персонажем твору тощо. Можна запропонувати учням продумати і відтворити діалоги між персонажами:

Про що, на вашу думку, могли б поговорити:

• Гобсек і Жюльєн Сорель;
• Фанні Мальво і Матильда;
• графиня де Ресто і пані де Реналь.

Викладачам літератури слід використовувати на уроках риторичні (комунікативні) ігри, в яких учень, виконуючи в заданих уявних ситуаціях різні мовні ролі, опановує засоби вираження своїх думок і почуттів, вчиться міжособистісному спілкуванню.

Ігри, зорієнтовані на різні життєві ситуації, сприяють наближенню учнів до риторики і в кінцевому результаті формують необхідні для сучасної людини риторичні знання. Такий підхід сприяє підвищенню рівня мотивації мовленнєвих дій учнів через введення активних форм навчальної комунікації.

Значна роль у формуванні умінь і навичок вільного володіння мовними засобами, що вивчаються, належить ситуативним завданням і вправам, хоча досвід їх використання на уроках літератури не досить великий.

Ситуативні вправи розраховані на самостійне створення текстів за допомогою завдань, у яких окреслюються обставини спілкування.

Наприклад, під час вивчення роману Ф.М.Достоєвського «Злочин і кара» учням можна запропонувати наступні ситуативні вправи:

1. Уявіть себе працівником рекламного агентства, якому замовили рекламу книги «Злочин і кара». Якою буде ця реклама?
2. Уявіть, що ви – відомий телеведучий. Вам треба провести диспут на інтелектуальному шоу на тему «Раскольніков – злочинець чи страждалець?»  Яким ви бачите цей диспут?
3. Уявіть себе спочатку в ролі «прокурора», а потім в ролі «адвоката» Раскольнікова. Спробуйте знайти обвинувачення для нього і матеріали для захисту.

Під час вивчення твору Г.Маркеса «Стариган із крилами» ситуативні вправи можуть бути такими:

1. Ваш друг стверджує, що Стариган з крилами з оповідання Маркеса зовсім і не ангел. Чи згідні ви з його думкою?
2. Ви – актор (актриса), якого запросили на зйомки фільму «Стариган із крилами». Кого з героїв і який епізод ви б хотіли зіграти?

Наведені приклади свідчать, що об'єднання риторичного і літературного матеріалу можна проводити практично на кожному уроці. Це дозволяє значно підвищити мотивацію до навчально-пізнавальної діяльності. 

Таке поєднання вимагає від викладача зусиль у плануванні й доборі навчального матеріалу, ретельно продуманої організації роботи, однак такий підхід до навчання дає можливість формувати вміння й навички зв’язного мовлення, розвивати інтерес до мови художнього твору.

Спираючись па позитивний досвід колег у набутті учнями навичок риторичної майстерності, варто звернути увагу на такі             методичні прийоми:

• виразне читання тексту;
• спостереження над мовленнєвою поведінкою;
• самоконтроль та самокорекція, саморецензування власного виступу;
• редагування текстів;
• створення текстів різних мовленнєвих жанрів (доповідей, повідомлень, виступів, рефератів, діалогів, промов та ін.).

На уроках літератури викладачу важливо навчити учнів відходити від стандартних завчених фраз, розвивати творчі здібності, розумно поєднувати роботу над усним і писемним мовленням, урізноманітнювати види робіт та їх тематику, створювати ситуації, наближені до реальних умов.

З цією метою доцільно застосовувати різні форми занять: практикуми, дискусії, диспути, рольові і ділові ігри, прес-конференції, “круглі столи”, конкурси, тренінги, пов’язані з аналізом і наслідуванням кращих зразків мовлення тощо.

Такий підхід до навчання створює творчу атмосферу, розвиває комунікативні вміння учнів, сприяє формуванню позитивної навчальної мотивації.