Сучасна ситуація розвитку суспільства в цілому й освіти зокрема характеризується надзвичайно швидким  нарощуванням інформації й необхідністю її грамотного пошуку, упорядкування й обробки.

Інформаційний «вибух» призвів не тільки до суттєвого збільшення обсягу інформації, але й до її постійного оновлення. Це призводить до принципових змін не тільки в економічній діяльності, а й у повсякденному житті людей. Науковці стверджують, що список професій оновлюється більш ніж на 50% кожні 7 років і, щоб бути успішним, людині потрібно буде змінювати не тільки місце роботи, але і перекваліфікуватися в середньому до 3 разів у житті.

Цілком зрозуміло, що продуктивність професійної діяльності залежить тепер не стільки від володіння раз і назавжди заданої спеціальною інформацією, скільки від уміння орієнтуватися в інформаційних потоках, справлятися з проблемами, шукати і використовувати нові знання.

Білл Гейтс,  засновник та керівник корпорації «Майкрософт»,  наголошує на тому, що однією з головних навичок, які потрібно формувати і розвивати зі шкільної лави, є вміння працювати з потоками інформації й застосовувати набуті вміння у своїй навчальній, а згодом –  у професійній діяльності.

Мова йде про інформаційну компетентність, посилення уваги до якої обумовлено самим життям й визначено в концепції модернізації української освіти як ключове поняття. 

            Зрозуміло, що освіта ніколи не відмовиться від традиційних завдань, пов’язаних з процесом набуття знань, умінь і навичок, але показником її результативності сьогодні стає  готовність випускника до особистісного розвитку та активної участі у соціальному, економічному, культурному житті суспільства. Іншими словами, першочерговим освітнім завданням стає формування в учнів таких ключових компетенцій, як соціально-трудова, пізнавальна, загальнокультурна, комунікативна, інформаційна.

Слід зазначити, що у сучасному науково-педагогічному обігу вживаються два терміни: «компетентність» і «компетенція». Українські вчені узагальнили декілька підходів до визначення цих понять:

1.                  Обидва терміни вживаються як синоніми (Т. Гудкова, С. Дружилова, А. Миролюбов та ін.). 

2.                  Компетенції вважають складниками компетентності (К. Махмурян, І. Перестороніна, В. Софронова та ін.).

3.                  Компетентність – здатність до діяльності, а компетенція – коло повноважень певної особи (С. Шишов, В. Кальней).

Зауважимо, що останній підхід є, на нашу думку, найбільш вдалим, тому під інформаційною компетентністю будемо розуміти здатність особистості орієнтуватися в потоці інформації, самостійно шукати та обробляти її, приймати нові рішення в різних сферах діяльності з використанням технологічних засобів (А.Л.Семенов).

Формування інформаційної компетентності, перш за все, має на увазі формування в учнів уміння спостерігати й робити логічні висновки, аналізувати ситуацію з різних точок зору, використовувати різні знакові системи і абстрактні моделі, застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп’ютерних технологій для роботи з інформацією та розв’язання різноманітних завдань. Таким чином, інформаційна компетентність є сукупністю інформаційної та комп’ютерно-технологічної складових. 

Отже, компетентність — це не тільки і не стільки знання, скільки знання помножені на вміння користуватися цими знаннями. Для формування інформаційної компетентності викладач повинен:

• сформувати міцні базові знання учня;

• навчити, де учень може знайти необхідну йому інформацію з теми;

• сформувати вміння опрацьовувати, редагувати інформацію застосовуючи сучасні інформаційні технології;

• сформувати вміння на основі аналізу попередньої інформації формувати власну точку зору;

• сформувати вміння генерувати власні оригінальні думки та ідеї;

• сформувати вміння реалізовувати на практиці власні ідеї.

У педагогічній теорії і практиці склалася суперечність між необхідністю цілеспрямованого формування інформаційної компетентності особистості і відсутністю наукового й організаційно-методичного обґрунтування методів та способів її формування.

Чи вірно, що вирішенням проблеми підготовки інформаційно-компетентних учнів повинні займатися виключно викладачі інформатики? На нашу думку, відповідь на це запитання  – ні.

На уроках інформатики та інформаційних технологій формується технічна компетентність: розуміння принципів роботи, характеристик технічних пристроїв, вміння оцінювати рівень задач, які можуть бути вирішені з використанням конкретних технічних пристроїв. Але інформаційна компетентність передбачає також володіння основними  інтелектуальними операціями (аналіз, порівняння, узагальнення, синтез, виявлення причинно-наслідкових зв’язків); сформованість певного рівня логічного та аналітичного стилів мислення; вміння генерувати ідеї тощо.  Перелічене стосується пізнавальної діяльності, а її сфера формується викладачами всіх без винятку навчальних дисциплін.

Складовими інформаційної компетентності слід вважати також ставлення до мов як до засобів комунікації, розуміння особливостей їх використання, знання моральних норм спілкування, готовність нести відповідальність за вірогідність повідомлень, повагу прав носіїв інформації й вміння відстоювати власні права (сфери комунікативної та соціальної діяльності). Всі ці уміння формуються при вивченні як природничо-математичних, так й соціально-гуманітарних предметів.

Однією з умов підготовки інформаційно-компетентних учнів є високий рівень ІКТ-компетентності викладачів. На жаль, моніторинг використання навчальних  комп'ютерних програм викладачами різних предметів свідчить про те, що відсоток педагогів з достатнім рівнем такої компетентності залишається низьким (менше 30%). Тому завдання кожного викладача сьогодні - спробувати переглянути зміст і методи навчання свого предмету, намагатися вплести в канву традиційних умінь з предмета ті, яких сьогодні не вистачає в учнів. Зокрема, інформаційну компетентність.

Найбільш ефективно інформаційна компетентність учнів формується при виконанні таких умов: проблемного навчання, використання мультимедійних технологій і методу проектів. Саме метод проектів є найбільш оптимальним методом навчальної діяльності. В його основі лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. Коли ми говоримо про метод проектів, то маємо на увазі спосіб досягнення мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом.

Слід також зазначити, що в учнів у процесі роботи над проектом виробляються такі корисні навички:

-          уміння висловлювати свою точку зору, вести аргументовану розмову;

-          робота з різними джерелами інформації;

-          уміння виділяти головне, відбирати потрібний матеріал, працювати за планом;

-          уміння вести діалог, відстоювати свою точку зору.

Як згадувалося вище, всі ці навички є компонентами інформаційної компетентності.

Формування інформаційної компетентності неможливе й без використання інформаційних і телекомунікаційних технологій, які дозволяють нарощувати методичний матеріал кожним викладачем у рамках свого предмета. Комп'ютер адекватно і ефективно включається в програми навчання, забезпечує повноцінну організацію навчальної діяльності, створює унікальне інформаційне середовище. Він розвантажує викладача й допомагає йому зосередитися на індивідуальній і творчій роботі, забезпечити зворотній зв'язок. 

Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити кращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, більшою мірою сприяють зміцненню знань і на практичних заняттях - умінь. Крім того, засобів мультимедіа відводиться завдання забезпечення активного діалогу "учень-комп'ютер".

Надзвичайно ефективним для формування інформаційної компетентності учнів є й проведення практичних робіт через веб-ресурси: дистанційні уроки, практикуми, тестування. Виконуючи такі завдання, учні отримують стійкі автоматизовані навички, компетентності. Теоретичні знання засвоюються без додаткових умов, вплітаючись в тренувальні вправи. Навчання з використанням дистанційних засобів робить процес творчим, індивідуальним, відкриває нові можливості для  самовираження учнів.

Таким чином, інформаційна компетентність - це загальношкільні вміння, формування яких має відбуватися на всіх без винятку уроках у ПТНЗ. Це вимагає розробки абсолютно нової методики викладання, яка багато в чому пов'язана з дослідницькими, проектними технологіями. При цьому викладачі повинні вміти формувати інформаційно-освітнє середовище, в якому учні змогли б виражати і одночасно навчати себе.