У Державному стандарті базової і повної середньої освіти визначено мету освітньої галузі «Мови і літератури»: «Формування комунікативної і літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо». У системі педагогічної освіти урокам літератури належить особлива роль, бо вони відтворюють духовний світ людини і тим самим сприяють активному ставленню особистості.
Сучасна школа вимагає, щоб на зміну пасивному учню прийшов учень-активний суб'єкт, що володіє умінням самостійно здобувати знання. Відповідно змінюються й вимоги до викладача: він не повинен бути єдиним, основним джерелом знань, а перетворюється на організатора пізнавальної діяльності, координатора, партнера, співавтора, консультанта, за участю якого на уроках створюються належні умови для мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу. Однак творчість неможлива без пізнавальної активності.
Пізнавальну активність учнів на уроках словесності слід розуміти як вміння емоційно сприймати, глибоко осмислювати і оцінювати художні твори, робити відповідні висновки та узагальнення; образно, літературною мовою висловлювати свої судження про твір в усній та письмовій формі. При цьому учні мають виявити волю, уміння долати труднощі в навчанні; використовувати знання, якими оволоділи для здобуття нових; самостійність розумової праці; усвідомлення розумових цілей діяльності.
Учителі часто стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів, небажанням працювати самостійно та просто вчитися. Серед багатьох причин втрати дітьми інтересу до знань можна назвати одноманітність уроків. Відсутність можливості повсякденного пошуку інформації призводить до шаблонного викладання, а це руйнує та вбиває дитячий інтерес до навчання. У В.О.Сухомлинського є такі слова: «Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника в вас, то вам ніколи не запалити його в інших».
На думку відомого науковця М.Рибникової, в основі підготовки до уроку світової літератури лежать розрахунок і натхнення. Український методист Б.Степанишин з цього приводу зазначає: для того, щоб людина, до того ж юна, стала активно мислити та ще спромоглася дати хоча б елементарний творчий набуток, від учителя до класу мусить надійти потужний імпульс: «Таким чином, на початку будь-якого уроку літератури бажаний сильний естетично-емоційний подразник. Це може бути ліричний вступ учителя або інтригуючий зачин, повідомлення про незвичайну подію або ілюстрування рідкісної фотографії, показ старожитної книги, скажімо, прижиттєвого видання творів письменника або ознайомлення учнів з прототипом художнього образу».
«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель», – цю думку В.Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі. Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці.
«Не вчи камінь котитися, просто прийми перешкоду – і він сам покотиться…» Ці мудрі слова мислителя Г.Сковороди сказані саме для нас, учителів. У них криється основа великого мистецтва формування й розвитку особистості, особистості з природними задатками, яка не терпить насильства, яка прагне зрозуміти себе, випробувати в різних видах діяльності, розвинути власні обдарування, само вдосконалитися. Завдання ж учителя – створити умови, за яких природні здібності дитини знайдуть шлях до зовнішнього вияву.
Мудреці говорили: «Не вимагай від інших того, чого не можеш зробити сам». Тому бездоганне знання фактичного матеріалу і закоханість учителя у свій предмет є першою сходинкою до успіху. Добре володіння методикою навчання і виховання – друга сходинка успіху вчителя.
Основними принципами активізації пізнавальної діяльності є:
1) принцип проблемності (шляхом поступового ускладнення задач створити таку проблемну ситуацію, коли учню не вистачає існуючих знань і він сам активно формує нові знання за допомогою викладача);
2) принцип взаємонавчання (учні обмінюються знаннями, для чого потрібна не тільки теоретична база, а й уміння аналізувати, узагальнювати, творчо підходити до виконання завдань, робити висновки, вміти актуалізувати свої знання та уміння);
3) принцип дослідження поставлених проблем (діяльність повинна носити творчий, пошуковий характер, включати елементи аналізу та узагальнення, бути дослідженням);
4) принцип індивідуалізації (організація навчальної діяльності з урахуванням
індивідуальних особливостей і можливостей учнів);
6) принцип мотивації (головна умова - бажання вирішувати проблему);
7) принцип самонавчання (самоконтроль і саморегуляція активізують прагнення до пізнання нового).
Принцип проблемності навчання.
В основі проблемного навчання лежить метод створення проблемних ситуацій, що включає емоційну, пошукову та вольову сторони діяльності. Її завдання – скерувати діяльність учнів на максимальне оволодіння новим матеріалом, забезпечити мотивацію діяльності, викликати до неї інтерес.
Пошуково-проблемна робота сприяє формуванню в учнів таких дослідницьких умінь:
1) усвідомлювати проблему й самостійно формулювати її;
2) висувати гіпотези, асоціативно і критично мислити, переносити знання в нові нестандартні ситуації;
3) проводити спостереження над мовним, літературним матеріалом;
4) усвідомлювати структуру власної пізнавальної діяльності (мету, план реалізації, перебіг здійснення плану, оцінювання результату);
5) вміти аналізувати, порівнювати, систематизувати й узагальнювати, доводити, обґрунтовувати, класифікувати;
6) проводити експеримент;
7) самостійно розв'язувати пізнавальні завдання;
8) встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;
9) робити припущення щодо способу розв'язання певної проблеми;
10) спростовувати хибні припущення і твердження.
Проблемна ситуація може бути використана на всіх етапах уроку.
Одним із засобів активізації пізнавальної і розумової діяльності, формування інтересу до предмета є систематичне використання міжпредметних зв'язків. У процесі викладання літератури для цього є сприятливі умови. Різноманітні й багатогранні зв'язки з історією, географією, мовою, мистецтвом, музикою, етнографією та іншими науками сприяють збудженню інтересу до навчання, до інших предметів, створюють сприятливі умови для цікавого навчання на уроках літератури.
Елементів ефективного використання міжпредметних зв'язків дуже багато: опорні знання з історії необхідні під час вивчення літератури; на уроках розвитку мовлення вже обов'язковим стало використання картин, ілюстрацій; навчаючи учнів виразно читати художні твори, обов'язково користуємось грамзаписом і т.д. Вдало застосовані міжпредметні зв'язки розвивають і вдосконалюють творчі здібності учнів, збагачують словниковий запас.
На уроках літератури доцільно використовувати різноманітні ігри, конкурси, змагання, що теж сприяє активізації пізнавальної і розумової діяльності, поглиблює інтерес і увагу учнів, розвиває творчий пошук. Відомий психолог Д.Ельконін говорив, що гра - це форма творчості, природна потреба організму. А тому неемоційне і занадто „серйозне” навчання здатне пригнічувати, вбивати інтерес до навчальної діяльності, а дидактичні ігри творчо розвивають і вдосконалюють навчально-виховний процес в цілому і в тому числі уроки літератури.
Активізують пізнавальну і розумову діяльність учнів і уроки розвитку зв'язного мовлення, які є плановими на уроках літератури; уроки позакласного читання, уроки по ознайомленню учнів з літературою рідного краю.
Форм і методів роботи по активізації пізнавальної і розумової діяльності учнів надзвичайно багато. Вчитель шукає і знаходить свої способи, варіанти такої роботи. Бо тільки продумана, творча робота вчителя викликає інтерес учнів до його предмета, спонукає їх до творчості, сприяє розвитку особистості, забезпечує якість знань. За методичним, науковим та ідейним рівнем усі уроки, як правило, неоднакові. І це природно: різний вік і прагнення до знань у дітей, різні теми уроків і бачення їх словесником. Та всі уроки повинні забезпечувати і вчителю, і учням позитивні емоції, моральне здоров'я; виховувати у дітей прагнення досконало знати світову літературу, долучатися до культури різних народів.
Ознаки сучасного уроку літератури:
• Розвиток критичного мислення;
• Розвиток навичок мислення високого рівня;
• Особистісно – зорієнтоване навчання;
• Проблемне навчання;
• Ігрові технології;
• Інтерактивні технології;
• Інформаційні технології та мультимедійні засоби навчання;
• Аналіз та інтерпретація художнього твору.
Педагогічна діяльність учителя світової літератури має бути спрямована на те, щоб:
• Активізувати мислення учнів.
• Мотивувати і стимулювати їх діяльність.
• Залучити всіх учнів до творчої навчальної праці.
• Активізувати навчальний процес.
• Розвивати вміння логічно й аргументовано викладати матеріал.
• Впроваджувати інноваційні педагогічні технології.
• Інтегрувати світову літературу з історією, кіномистецтвом, театром, музичним та образотворчим мистецтвом.
| 
