Концептуальні ідеї участі педагогічних працівників у науковій діяльності й необхідність інтеграції наукових досліджень з освітнім процесом було закладено у Національній доктрині розвитку освіти України – державному документі, який визначає стратегію й основні напрями її розвитку у ХХІ столітті.

Сьогодні можна з впевненістю констатувати, що на часі новий етап зв'язку педагогічної науки та практики, який полягає в тому, щоб залучити викладачів до науково-дослідної діяльності, познайомити їх із технологією дослідження та навчити самостійно вирішувати науковим способом поточні проблеми навчально-виробничого та навчально-виховного процесів.

У ХХІ столітті технологія та методологія дослідної діяльності відчутно просунулася вперед, перетворилась у самостійну галузь знання та стала реальним засобом управління таким складним організмом, як професійно-технічний навчальний заклад. З'явилась значна кількість інноваційних програм, авторських технологій і шкіл, альтернативних підручників. Поступово створюються організаційно-педагогічні умови, які узаконюють педагогічну творчість і спрямовують її на зв'язок педагогічної науки з практикою закладів освіти.

Аналіз стану сучасної освіти свідчить про необхідність обґрунтованої системи діяльності професійно-технічного навчального закладу, орієнтованої не стільки на його збереження й функціонування, скільки на перспективні напрями розвитку. Така орієнтація виводить на перший план організацію науково-дослідної діяльності педагогічного колективу, що має свою технологію, відмінну від технології традиційної діяльності викладача.

Результати цієї діяльності можуть бути як теоретичними (розкриття сутності, виявлення закономірностей зв'язків педагогічних явищ), так і практичними (науково-методичні рекомендації, авторські програми, методичні розробки тощо). Однак аспект організації та управління науково-дослідною діяльністю педагогічних колективів професійно-технічних навчальних закладів у науці не розроблений.

Науково-дослідна діяльність – це процес творчий, тому змусити займатися дослідженням педагога неможливо. Якщо управління будуватиметься на силових методах, то його результати носитимуть конфліктний характер і породжуватимуть напругу у колективі. Про якість такої роботи та її доцільність не варто буде й говорити. У цих умовах найважливішим завданням адміністрації навчального закладу є залучення педагогів до індивідуальних або колективних досліджень, стимулювання їх творчої активності.

Під управлінням науково-дослідною діяльністю пропонуємо розуміти цілеспрямовану взаємодію адміністрації з педагогами, орієнтовану на вирішення конкретних проблем навчання і виховання шляхом дослідження об'єктивних закономірностей навчально-виховного процесу.

В основу побудови концепції підготовки викладача до науково-дослідної діяльності необхідно покласти системний, рефлексивно-діяльний і індивідуально-творчий підходи, що забезпечують функціонування цілісного процесу формування особистості вчителя.

Управлінська діяльність може бути представлена у вигляді технологічного ланцюжка, який визначає послідовність певних дій. Стосовно до науково-дослідницької діяльності в модифікованому вигляді запропонована технологія буде полягати у здійсненні наступних послідовних етапів роботи:

• ·діагностика творчого потенціалу педагогічного колективу, вивчення науково-методичних потреб і можливостей викладачів, рівень їх готовності до інноваційної, науково-дослідної діяльності);

• ·постановка цілей і завдань (створення програм, проектів);

• ·прогнозування (прогнози щодо вибору змісту і напрямків дослідницької діяльності, ймовірних проблем, шляхів і засобів їх вирішення, можливих наслідків);

• ·проектування (генерація, опрацювання і комбінування проектних ідей та рішень);

• ·педагогічна комунікація (спілкування, взаємодія, адресні рекомендації, інформаційний вплив);

• ·організація (створення творчих груп, творчих лабораторій, стимулювання їхньої  діяльності);

•  аналіз отриманих результатів (контроль, оцінка, корекція, регулювання).

Викладач - практик, що здійснює науково-дослідну роботу, відштовхується від проблем конкретного професійно-технічного навчального закладу. Він може осмислити ситуацію, співвіднести її з науковою теорією,  на основі наявних закономірностей знайти шлях вирішення існуючої проблеми, надати допомогу колегам.

Дослідження педагогів відрізняються від досліджень наукових колективів прикладним характером (дослідження вирішують будь-яку актуальну проблему конкретного навчального закладу); спрямованістю на вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення результатів навчання тощо. При цьому важливим є створення умов, що стимулюють педагогів до творчого пошуку, досягненню максимальних результатів.

До таких умов слід віднести:

• ·інформування педагогічних кадрів про актуальні проблеми навчання і виховання;

•  створення ситуації постійного творчого спілкування педагогів як усередині навчального закладу, так і поза його межами (організація зустрічей, наукових семінарів, конференцій, «круглих столів» тощо);

• ·організаційну, педагогічну і змістовну підтримку експериментальної та інноваційної діяльності педагогів;

• ·надання викладачам свободи вибору напрямків досліджень, ступеня участі та форм науково-дослідної діяльності (робота в складі проблемних груп , творчих лабораторій, в парах або індивідуально);

•  ознайомлення викладачів з методологією науково-педагогічного дослідження;

•  консолідацію зусиль педагогічного колективу для розробки і реалізації науково-дослідної програми, що базується на багатосторонньому та різнорівневому аналізі;

• ·включення педагогів у систему інформаційного світового простору;

• ·забезпечення гласності та об'єктивної оцінки результатів науково-дослідної роботи педагогів (творчі звіти, повідомлення тощо);

• ·наявність системи матеріальної винагороди.

Педагогічно спрямована організація науково-дослідної роботи дає змогу повніше використати творчий потенціал колективу, включити в діяльність досвід більшості педагогів, якісно вдосконалити їх професійну майстерність. Вона допомагає колективно та індивідуально усвідомити досягнення педагогічної науки з певної проблеми навчального закладу та ефективно впроваджувати їх у практику.

Завдання керівника професійно-технічного навчального закладу – підвищити компетентність, дієвість управління процесами науково-дослідної роботи за рахунок якісного програмно-методичного забезпечення всієї роботи колективу. У даному випадку в якості керівника виступає заступник директора з науково-методичної роботи або методист. Саме він організовує, спрямовує і стимулює дослідницьку діяльність педагогів.

Література

1.     Аспекти управлінської діяльності в школі. Частина І/ Упор. Н.Мурашко – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2003. – 128 с. – Бібліотека «Шкільного світу».

2.     Володарська Є., Лебедєв С. Управління науковою діяльністю // Вища освіта в Росії: 2001. № 1. С. 85 - 94.

3.     Гребьонкіна Л. К., Анциперова Н. С. Технологія управлінської діяльності заступника директора школи. – М.: Центр «Педагогічний пошук», 2000.

4.     Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі. – Х.: Вид. Група «Основа», 2006. – 128 с. – Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип. 9.