Головним завданням в умовах реформування професійно-технічної освіти є, безумовно, підвищення якості освітніх послуг.

Ця проблема реалізується різними шляхами, але основним є організація і проведення на належному рівні методичної роботи з педагогічними кадрами.

Йдеться про практичне вирішення таких завдань:

• модернізація інформаційно-методичних центрів для викладачів –методичних кабінетів;

• безумовне здійснення планування всіх рівнів методичної роботи на діагностичній основі;

• перенесення акценту в змісті методичної роботи на особистісно- зорієнтований підхід до зростання професійної майстерності педагогів;

• використання інноваційних форм методичної роботи, модернізація поширених традиційних форм та їх гармонійне, вміле поєднання;

• постійне підвищення наукового, фахового та методичного рівнів педагогів шляхом самоосвіти.

При плануванні методичної роботи навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Полтавській області  намагається враховувати проблеми та реальні можливості кожного педагогічного колективу професійно-технічного навчального закладу. З цією метою постійно здійснюється  моніторинг стану методичної роботи.

Відповідний моніторинг був проведений і у І семестрі 2008-2009 навчального року.

Аналіз стану методичної роботи в закладах професійно-технічної освіти області дозволяє зафіксувати наступні фактори, що сприяють гальмуванню інноваційних процесів:

1.     Формальний підхід до планування методичної роботи. Іноді навіть

 спостерігаються прикрі випадки переписування плану роботи з року в рік.

2.     Відсутність системного діагностування викладачів, що практично

 унеможливлює врахування індивідуальних вчительських проблем та пошук шляхів їх вирішення.

3.     Застаріле розуміння завдань і функцій методичної роботи.

 Методисти вимагають застосування особистісно-зорієнтованого підходу при навчанні учнів, а викладачів продовжують навчати за старою методикою.

Викладач традиційно знаходиться в позиції об’єкта навчання, в той час, як його саморозвиток можливий лише в позиції суб’єкта методичної роботи.

4.     Звужений спектр форм методичної роботи. До найбільш вживаних

 можна віднести: педагогічні читання, методичні секції та об’єднання, відкриті уроки.

Але виклик освіті у тому, що необхідно наповнити традиційні форми новим змістом, а також впроваджувати сучасні форми методичної роботи, які б відповідали вимогам часу.

5.     Кількісний підхід у визначенні результативності методичної

роботи: більшість методистів і в наш час переконані, що кількість заходів, що їх планує й проводить методична служба, прямо пропорційна результату.

6.     Відсутність диференційованого підходу в навчанні кадрів. І молоді,

і досвідчені педагоги навчаються за єдиним планом, який не враховує рівня викладацької майстерності.

7.     Недо­статня увага до організації експе­риментальної, дослідницької

ро­боти.

На подолання усіх цих негативних факторів й повинна бути спрямована робота методичної служби професійно-технічної освіти у Полтавській області.

Педагогічна діяльність – це, в ідеалі, творчий процес. А розвитком творчості і взагалі творчим процесом важко керувати. Єдина можливість вплинути на організацію такої діяльності – створити для цього відповідні умови, а саме:

-             Використовувати у методичній роботі  методи активного навчання.

-             Проводити методичну роботу з викладачами в атмосфері взаєморозуміння, співтворчості, сприймати кожного викладача як особистість, як повноцінного партнера.

-             Заохочувати викладачів до обміну досвідом, презентації власних досягнень, а для цього вивчати й знати реальний якісний стан педагогічних кадрів.

-             Визнавати, що викладачі можуть мати більший практичний досвід, ніж методисти, тому їх треба не повчати, а надавати змогу вільно висловлювати та відстоювати власну точку зору.

Дуже важливим є усвідомлення того, що методичну роботу необхідно побудувати за такою схемою: діагностика й аналіз якості навчального процесу - виявлення проблем - розуміння теоретичних основ проблем - постановка завдань щодо їх подолання - розробка плану їх вирішення - реалізація плану - розробка й просування методичних рекомендацій, матеріалів.

Визначальним компонентом ефективної побудови методичної роботи є вибір єдиної мети (проблеми), над реалізацією якої працює педагогічний колектив. Саме вона повинна об’єднати зусилля викладачів спеціальних предметів, загальноосвітніх дисциплін та майстрів виробничого навчання. Не треба шукати «модних» проблем, як це роблять деякі методисти. Їх необхідно виявити в процесі діагностування викладачів та аналізу навчально-виховного процесу. Постановка завдань щодо їх вирішення – це перший крок до складання плану методичної роботи у навчальному закладі.

На жаль, ще й досі діагностика не набула свого належного розвитку в системі організації методичної роботи. Завдання методистів полягає у тому, щоб опанувати самим, а потім навчити педагогів технологіям кваліфікованого збирання педагогічної інформації, її опрацювання, групування, систематизації.

Планування – основоположна функція управління системою науково-методичної роботи, тому недопустимим є формальний підхід до складання планів, тим більше їх дублювання з року в рік. Так методист наказує перш за все себе, бо ефективність його роботи зводиться нанівець. Свідоме планування усуває багато суперечностей, покращує якість навчального процесу в цілому, стимулює викладачів до творчості. Об’єктивні умови, як правило, вимагають уточнення планів в процесі їх реалізації. Однак чітка, виважена система планування зводить кількість поправок до мінімуму.

Крім того, планування методичної роботи у кожному навчальному закладі необхідно спрямувати не на «вічні» проблеми освіти, а на професійно значущі, ті, що стосуються конкретного викладача, конкретного предмета, конкретного ПТНЗ тощо.

Видатний учений і педагог В.О. Сухомлинський вважав, що тільки особистість може вплинути на розвиток особистості. Тому методична служба зобов’язана плекати кадри високої педагогічної майстерності, які успішно працюватимуть на кінцевий результат.

Під час навчання викладачів необхідно використовувати  активні форми й методи роботи, коли той, хто навчається, перебуває в активній позиції, має змогу розкрити свій внутрішній потенціал, вибудовувати власну систему знань.

Перенесення акцентів з пасивних, репродуктивних методів навчання на активні, пошукові, дослідницькі вимагає широкого впровадження тренінгів, практикумів із застосуванням різноманітних інтерактивних методів навчання.

Зрозуміло, що за умови використання інтерактивної моделі навчання методисту необхідно  попередньо добре підготуватися:

-             глибоко вивчити й продумати матеріал, у тому числі різноманітні тести, зразки документів, приклади, ситуації;

-             старанно спланувати та розробити сценарій заняття;

-             визначити ролі учасників;

-             виробити критерії оцінки ефективності заняття;

-             передбачити методи для привернення уваги, налаштування на роботу тощо.

Але після кількох старанно підготовлених занять методист відчуває, що викладачі стали більш зацікавленими, відвертими, творчими, і це служить додатковим стимулом для роботи за інтерактивними технологіями.

Важливо також пам’ятати, що використання активного навчання – не самоціль. Це лише засіб для досягнення високого фахового рівня педагогічних працівників.

Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти пропонує список рекомендованої літератури, яка допоможе методистам ПТНЗ покращити стан методичної роботи, організувати її відповідно до сучасних вимог.

Література на допомогу методисту:

1.     Методична служба - школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1. /Укладачі: Ю.В. Буган, Г.Г. Свінних, В.І. Уруський/ - Тернопіль: "Астон", 2003 - 286с.

2.     Науково-методичний журнал "Управління школою", № 29 (77) жовтень 2004 р., № 11, квітень 2004 р.

3.     Активні форми і методи впровадження ППД /Зб. наук. статей, - К., Рад. шк., 1989/.

4.     Жерносєк І.П. Організація методичної роботи в школі, - К., 1995.

5.     Б. Телвін "Резерви підвищення професійної майстерності вчителів"// Завуч, № 11, 2004, - с.3.

6.     Завягинский В. Й. Учитель как исследователь. — М., 1980.

7.     Красовицкий Ю. М. От педагогической науки к практике. — К., 1990.

8.     Педагогічний пошук / За ред. В.Ф. Беха. — К., 1989.

9.     Психологічна культура майбутнього вчителя. — К., 1989.

10. Бондар В.І. Теоретичні основи і технологія педагогічного аналізу: управлінський аспект. – К., 1996.